Благословенні лиш любов та праця,
А решта все – то суєта суєт.
Слово — це також багнет,
Що може відстоювать правду.
Любить Україну — це значить щодня дарувати
Для отчого неба і свій осяйний промінець.
Щоб мова звучала, розлунював сміх
Й ганьба не дивилася скоса –
Вкраїнцями будьмо – прошу вас усіх,
Убиймо в душі малороса!
Лише отой вкраїнцем справжнім є,
Хто, відкидаючи презирство і страхіття,
І українство вроджене своє
Зуміє передати власним дітям.
Для мене батьківщина там,
Де українською говорять.
Не вбити у собі людину,
І, навіть в пору грозову,
Любить родину і Вкраїну
Цим хочу жити… І живу!
Не любимо себе в Україні,
А в собі полюбім Україну.
Вкраїна є і вічно буде
З Карпат до кримських узбереж.
Так хочуть з нами чесні люди
І хоче так Всевишній теж.
Одна—єдина на білім світі
З твого імення сонце світить
Одна—єдина, одна—єдина
Моя ти рідна Україна.
Наливаймо, браття,
Кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали,
щоб кулі минали
Голівоньки наші.
Якщо не пізнано минуле –
То й нинішнє не зрозумієш.
Він так любив Україну –
І був цим гордий.
За кожне слово «люблю» —
Просив орден.
Вожді то є, людей — немає.
Балакали, патякали –
На більш не стало сили.
Вкраїну забалакали,
Мету заговорили.
Ой, вже давно розібратися треба —
Хтось непутящий… Вожді чи народ?
Але найбільше наше горе –
Коли іде на брата брат.
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати,
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може не настати.
Минуле чоловіка – на чуприні,
Минуле жінки – у її очах.
Ми дожились: померти вже дешевше,
Ніж мертвого у яму закопать.
«Спішіте, братове, творити добро,
Не завтра творить, а сьогодні!»
Коли нікому не потрібні –
Тоді ми Господа зовем.
Земного раю вічно не буває
Якщо хочеш щось зробити путнє –
Не роби з емоції пожеж.
Ні, не хитруй з собою, бо суд занадто строгий.
І позувать не треба знервованій юрбі.
Віддай ти серце – людям, віддай ти душу – Богу,
І лише честь навічно ти залиши собі.
Є цінності, які за все дорожчі, —
Це очі совісті і серце доброти.
Мстити недругам — гаяти час,
Так життя, коли чесно, не стачить…
Я на думці ловився не раз,
Що нікчемні рулади образ
Треба вміти не чуть і не бачить.
Діти наша – Божа благодать
Й водночас – велика Божа кара.
Одна з ознак людського щастя –
Це наші ще живі батьки.
Мати іде.
Треба встать.
Це стосується всіх!
Над всім нікчемним та безликим –
Хай музика душі звучить.
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай пісні летять за обрій,
Щира дружба стане на рушник.
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай серця і наші долі
Б”ють у струни сонячних музик.
Кохання може все – зробити з ночі день,
В очах вечірніх запалить світання,
Кохання може все, коли воно прийде,
Коли воно, коли воно – кохання.
Як не буде розлук,
То й не буде , не буде стрічання.
Берег любові в далекім тумані,
А допливеш, коли тільки удвох,
А допливеш, коли спільне бажання…
Берег любові та хвилі тривог.
Коли ви не пізнали любові таємниць,
Коли ви не втрачали в любові голови,
Коли ви не страждали до вранішніх зірниць –
Тоді жили для чого на цьому світі ви?