НОВИНИ

ПОЕЗІЯ В ХОРЕОГРАФІЇ
Чи не вперше на моїй пам»яті поезія втілюється в хорегографію. Подивіться. Як на мене, цікавий режисерський задум Надії Якименко відобразив мій вірш «Звучала скрипка» у такий міні-спектакль.


СКРИПКА


НОВА ПОЕЗІЯ


У страшній боротьбі з москалями нам треба відстояти, зберегти нашу рідну матір-Україну. І щоб споконвіку вона була українською, бо наша земля передана нам у спадок пращурами, а не украдена, не заграбастана у інших. Ця земля — наша кров і плоть, наше минуле і майбуття. І ніхто не має на неї права, крім нас. Тож, Україно, будь!
Ця думка віддзеркалює і у наступному вірші:

МОЯ АНКЕТА

Дата народження? — Цифри чотири.
Місце народження? — Літер аж сім.
Вписано чітко, сказано щиро:
Рідному краю не гість я — а син.

Я — син землі, що сміється і плаче,
Сіє зерно і краси, й доброти,
І зберігає уміння козаче,
Як від нападників край берегти.

Роки життя, наче зеброві смуги —
Смуга весела міняє сумну.
Пращурів хочу згадати заслуги,
Хочу сучасників вгледіть вину.

Хочу відчути в мажорнім акорді:
Мій родовід — був, ще буде… Він єсть!
Буть українцем — для мене це гордість,
Буть українцем — для мене це честь!

Вписую твердження це у анкету.
Рідного древа я жилава віть.
Хочете вивчить життєпис поета? —
Він українець! Із цього почніть!


НОВЕ ДИХАННЯ ПІСНІ
Цій пісні, а, вірніше, пісенному творові, майже 30 років. Написав я його колись разом з композитором Геннадієм Татарченком до духовного дійства «Десять Господніх заповідей», яке декілька разів було продемонстровано у престижному національному палаці мистецтв «Україна». Співало ціле гроно відомих артистів. Деякі з них, на жаль, уже покинули цей світ. Прислухайтесь, чи впізнаєте їх?
Публіка захоплено сприйняла дійство. На питання «Чи подобається?» один з глядачів відповів дуже коротко: «Це – потрясіння».
Музичний і поетичний твір про Божу віру у перемозі правди над злом, світла над темрявою, про нашу любов до матері-України має повторюватись, особливо в цей час боротьби з московськими загарбниками.


ХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМЯ ТВОЄ

НОВА ПОЕЗІЯ


Війна… І що не кажіть, вона стала основою наших думок і діянь, бо нема зараз важливішого завдання, ніж здолати злісного московського нападника, захистити свою незалежність, свою державність. Захистити Україну і перемогти! І написались такі поетичні рядки:

НАПАДНИКУ – СТІЙ!
Я – ліричний поет
Негучного пісенного складу,
Та коли в рідний край
Увірвалась нападників рать,
Заряджаю слова –
Хай летять мого гніву снаряди
І скарають отих,
Хто нам долю воліє зламать.

Хочу теж підсобить
Нашим воїнам – мужнім солдатам,
Що геройські стоять
В бліндажах перестрільних узвиш.
Гей, нападнику, – стій! –
Повертайсь до тамбовської хати,
Бо бабахне і вб»є
На снаряд перетворений вірш.


НОВА ПОЕЗІЯ


На події сьогодення, щойно відновили інтернет, відгукуюсь віршем:

ЗА ВСЕ ВІДДЯЧИМО

Немає в нас мобільного зв»язку —
Москви лихої це нове старання.
Придумала халепу нам таку,
Щоб ми німіли звечора і зрання.

Не празникуй, нікчемний москалю,
Що звук гучний в мобілках наших стерся —
Не втопимось в печалі та жалю,
Бо вміємо ловить сигнали серця.

В нас розум є, щоб відновить зв»язок,
І світ нас розуміє, чує, бачить.
А я скажу: прийде на тебе строк —
І ми сторицею за все тобі віддячим.


ПРЕМ»ЄРА ПІСНІ

З Днем Святого Миколая!
З Днем наших славних Збройних Сил!
Віримо в них, дякуємо їм, прославляємо їх!
Пісню во славу наших ЗСУ, які наближають Перемогу, ми написали разом з народним артистом України композитором Павлом Дворським. До вашої уваги:


УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ СЛАВА І ХВАЛА


ПРЕМ»ЄРА ПІСНІ

Сьогодні був на великому ювілейному концерті мого співавтора і друга, народного артиста України Олександра Злотника.
                    Три години в атмосфері чудових мелодій, народжених композитором. І ніби мінорні нотки в моїй душі трохи притишилися. Аншлаговий палац мистецтв «Україна» раз за разом вітав оваціями твори митця.
                    Дійсно, пісня має лікувальні властивості.
                   На концерті прозвучали і чотири мої пісні. Прем»єра пісні на мої слова «Прапор Перемоги» звучала в ФІНАЛІ. Дуже хочеться, щоб ВОНА БУЛА ПРОРОЧА, ЩОБ МИ ВІДСТОЯЛИ СВОЮ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ І СВЯТКУВАЛИ ПЕРЕМОГУ.


ПРАПОР ПЕРЕМОГИ


ПРЕМ»ЄРА ПІСНІ
       Музика цієї пісні народилася у композитора в момент, коли він читав мою щойно написану поезію — кілька тижнів тому. І, якби не війна, пісня вже була б записана і проілюструвала красу тих днів. Але… На той момент композитор і виконавець Юрій Футуйма знаходився у шпиталі і, щоб затамувати біль, переглядав мої вірші на фб сторінці.
       З перших днів війни пан Юрій рятував наших бійців на передовій, в результаті чого і сам потрапив на лікування… Саме тому технічний аспект запису твору відклався в часі. Та, гадаю, ми встигли в останній день подарувати чудовий вальс во славу осені. Кліп, як завжди, від Інни Павленко
        Прошу, друзі, перегляньте та прокоментуйте ваші враження і тут, і на ютубі — підтримаємо нашого Героя:

ЗНОВ ПАДАЄ ЛИСТЯ

Знов падає листя,
Знов падає листя…
Нас осінь фарбує
В свої кольори.
В якусь ностальгію
Всі звуки злилися –
Разом із листками
Спадають з гори.

У час падолисту
Ми йдемо з тобою,
Несемо свій настрій
У цю позолоть.
А серце не хоче
Стрічатись з журбою
І каже зимі:
-Ти іще не приходь.

Хоч пізня пора вже,
Дні теплі і гожі:
Лапатого листя
Прощальний салют.
Питаємо осінь:
— Ти справді художник?
Тоді у цих барвах
І нас намалюй.

Видніється скверик
І лавка навпроти…
Жагуче бажання
Не можем збороть:
Залишити вдома
Жалі і турботи,
І разом податись
У цю позолоть.


ЗНОВ ПАДАЄ ЛИСТЯ


ПРЕМ»ЄРА ПІСНІ


У кожної осені є щось щемливо ностальгійне. І цей мотив мимохідь передається і римованим рядкам. Ні, вони не печаляться, а просто лоскочуть чимсь далеким і незабутнім.

ДИВЛЮСЬ НА ОСІНЬ

Дивлюсь на осінь, на мазки барвисті,
Та не знаходжу згублених видінь.
Пастельні блиски на пожовклім листі –
Як давнього стрічання зблідла тінь.

Згадалося: коханням обігріті,
Ми двоє бігли по м»якій стерні…
Усе лишилось у весні та літі,
А в осені – лиш спомини одні.

Було недавно, чи було давно це? –
Ту згадку чуле серце береже.
Бо все останнє, як осіннє сонце,
Яке ще світить, та не гріє вже.

Дивлюсь на осінь у вечірній тиші,
Ловлю уже застуджене тепло…
І те стає ріднішим і милішим,
Що не збулось… А все таки було.


ПРИЙТИ В ЦЮ ОСІНЬ


МОЯ НОВА КНИЖКА

                    Вийшла моя нова книжка «Непоборність». Це в певній мірі поетичні репортажі, мої роздуми, мої почуття на події кривавої війни з московськими загарбниками.
                Починаючи з перших днів віроломного нападу на Україну москальських окупантів я постійно подавав їх на своїй сторінці фб у інтернеті.
                 А зараз вони зібрані в одну книжку. На цьому сайті в розділі «Поезія» є світлина обкладинки цієї збірки.В цьому доробку ліричні поезії, пейзажні малюнки, є пісенні тексти. Але над усім домінує моє переконання, що добро і світло переможе брехню і темряву.


ПАМ»ЯТІ РАЇСИ КИРИЧЕНКО


Незабутня Раїса Кириченко…
Сьогодні якраз на Покрову (за старим церковним календарем) 80 років тому народилася берегиня української пісні незабутня Раїса Кириченко. Нині — це ювілейна дата.
Раїса Панасівна Кириченко — неповторне явище в українській пісенній культурі. Її пісні, її голос — від народу і для народу. Я мав щастя довгі роки спілкуватися, співпрацювати і, наважусь сказати, дружити з нею. Втішений, що чимало пісень на мої слова незабутня наша Козачка поклала на свої вуста. Згадаймо, хоча би, «Долі моєї село», «Дорога до матері», «Варенички», «Над моєю долею», «Я — горда жінка»…
Вона була учасницею всіх моїх концертів, які проходили в палаці «Україна», а я не пропускав концертів, де вона виступала.
Мені довелося виступати в Київській державній філармонії з прощальним словом, коли Раїса Панасівна відійшла у вічність. Щемливо для мене й те, що мої слова з пісні, яку ми написали разом з Леонідом Нечипоруком, вибиті на її могильній плиті в селі Корещина на Полтавщині.
Колись, коли ще була жива Раїса Панасівна, я написав вірш, присвячений їй. Сьогодні я хочу його повторити на своїй сторінці в фб.


ДОНЬКА УКРАЇНИ

Полтавська земля доньку славну родила,
Де мамина вишня в цвітінні садів,
І слухає вся українська родина
Її неповторний схвильований спів.

У радості й горі — цей спів, як молитва:
І серце зігріє, й осушить сльозу,
Бо в пісню народна душа перелита
Веде нашу долю крізь тишу й грозу.

А в долі дорога, на жаль, не гладенька,
Та що те каміння, коли є політ…
Здається, співа лиш для нас Кириченко,
А голосом рідним відлунює світ.

Хода до очищення й правди — єдина.
Ні, нас не зіб»є вже лиха крутія.
Гордись. Україно,пишайсь, Україно, —
Співає для тебе козачка твоя.



ПРО РАЇСУ КИРИЧЕНКО


НОВЕ ДИХАННЯ ПІСНІ


Цю пісню я разом з колишнім Павлом Мрежуком написав не вчора. Вона вже звучала. Та минув час, пісня притишилася, трохи забулася. Як на мене, нині, коли іде трагічна боротьба нашого народу з москальськими загарбниками, дуже важливі саме такі патріотичні слова і пісенні ритми, як в пісні «Я — України син».
І прийшло друге дихання цього пісенного твору. З новим аранжуванням сьогодні вона звучить у виконанні співака, який ще мало відомий нашим слухачам, але його сильний і яскравий баритон уже знає зарубіжжя. Це — Олександр Ткаченко. Запам»ятайте це ім»я. І слухайте новий запис пісні «Я- України син» у його виконанні.


Я УКРАЇНИ СИН.


ПРЕМ»ЄРА ПІСНІ 


Прем»єра пісні! Пісні з непростою долею. Про історію її створення ви зможете прочитати в книзі І.Павленко «Вадим Крищенко. Магія слова». А поки, трохи відкриваючи завісу, скажу, що написані ці вірші були в грудні 2021. Ще не було такого повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю. Ще не вірилось, що воно взагалі можливе. Та в повітрі відчувався все ж подих війни… Тому, 24 лютого ми зрозуміли, що вірші пророчі. І дуже сподіваємося, що все завершиться так, як ми з моїм співавтором віршів Інною Павленко чи то передбачили, чи то зчитали з вселенського інформаційного поля (поетам це іноді вдається)…
Ми назвали цю пісню «Пісня Перемоги». мала вона прозвучати на День Незалежності цього року, та ще не був готовий кліп.
І от зараз з радістю презентуємо цей твір. Музика Володимира Домшинського. Виконує солістка хору ім.Григорія Верьовки Олена Слободянюк. Це наша перша спільна робота.


ПІСНЯ ПЕРЕМОГИ


ПРЕМ»ЄРА ПІСНІ 


МАМИНА МОЛИТВА.



ДО ДНЯ ЗАХИСНИКІВ част.1.



ДО ДНЯ ЗАХИСНИКІВ част.1.


ДО ДНЯ ЗАХИСНИКІВ част.2.

ПОЕЗІЯ
Згадався давнішній роздумливий вірш про «середину» і «крайніх».
У вогнищах сьогоднішньої війни з москальським агресором зримо видно хто є хто. Одні геройські йдуть на смертний бій з ворогом, а інші підступними хитрощами збільшують свої статки. Одні здіймають прапор мужності і непохитності, а інші, заховавшись за поблякле гасло «якось воно буде», маскуються від призову. Гадаю, читач зрозуміє, про що йде мова в дещо алегоричних рядках вірша про середину і крайніх.

Мій рід гіллястий – ловкий на слівце,
Як розійдеться, то нема упину…
Та, власне, я сьогодні не про це,
А я про тиху скромну середину.

Її так любить боязливість душ,
Ховається у неї, як у нірку:
Лише мене, лише мене не руш,
А інше все – ні солодко, ні гірко…

Я – в серединці, я маленький гном,
Куняю тут, на кулачок зіпершись…
А хай об стіну б»ється напролом
Отой що крайній, той, що з боку перший.

Серединку болюче не проткне
Кинжал вітрів, багнет чужої злості…
Шепоче скритність: «Не чіпай мене,
Ідіть громи до крайнього у гості»

Знов крайньому тягар незгод нести:
На нього град, на нього чорна злива.
Кістлявий палець смерть підносить: «Ти!
Тебе беру, хто перший крайній зліва!»

У середині тиша, ще й тепліш,
Ніхто не чує, і ніхто не бачить,
А в крайнього встромляє доля ніж
Випробувань та інших всяких всячин.

І лихо крайнього на пробу вибира,
Витесує із нього гострі грані…
І все ж історія новітня і стара
Стоїть на крайніх… Перших і останніх…

НАВІКИ ВАШ.

МОЯ МОЛИТВА.

НОВА ПОЕЗІЯ У АВТОРСЬКОМУ ВИКОНАННІ


ЗГАДАЙ ПРО МЕНЕ.


НОВА ПОЕЗІЯ

Найважливіша ознака нації – мова.Рідна мова для мене – святиня. Слово про неї часто озивалось і озивається в моїх поезіях та піснях. Сьогодні хочу викласти на своїй сторінці в фб вірш «Рідна мова», який я написав для першокласників та молодших школярів. Може ці поетичні рядки попадуть на очі учителям початкових класів і вони захочуть ними почастувати своїх учнів. Те, що сприймається в дитинстві, залишається на довгі роки, а може й на все життя. На жаль, навколишнє мовне середовище іще не позбавлене інфекції з російською бацилою. Думається, ця розмова доречна і своєчасна, бо в школах починається новий навчальний рік.

РІДНА МОВА
Пахнуть в мові яблунь віти
і кущі калин в саду.
Пахнуть в ній зима і літо,
Й рідний дім, що на виду.
Та іще дубова пуща.
Рідна мова в нас — пахуща.

В мові синь, як у волошки,
Й колір соняшника в ній.
Ще й кармінного є трошки:
Лише глянь і зрозумій.
Придивись до неї знову:
Наша мова — кольорова.

В ній звучать струмки весняні
І пташок веселий спів.
Музику відчуй в звучанні
Українських рідних слів.
Чую в них бандуру діда:
Наша мова — мелодійна.

В рідній мові є і нота,
Що відлунює, мов дзвін.
Може ворога збороти,
Бо стріля, мов карабін.
І впаде нападник ниць —
В мові є козацька міць.

Отака в нас рідна мова —
І співуча, й барвінкова,
Вишукана і проста —
Хай всім ляже на вуста.
Для душі вона основа —
Українська рідна мова.


НОВА ПОЕЗІЯ

Люблю короткі афористичні вірші. Та й читачі туляться до них. Тож виставляю на своїй сторінці кілька таких віршованих мініатюр зі свого доробку.

БУВАЄ
Шкребеться думка, ніби миша,
Її збагнув я не раптово:
В житті буває мудра тиша
Талановитіша за слово.

ДОРОГА ЛЮБОВІ
Багато у любові різних тем –
Серця свої печалимо і тішим…
Буває часто – до одних ідем,
Але приходимо до зовсім інших.

ЧИСТОТА
Затям цю істину просту:
Слова теж люблять чистоту.
Брудним словам дай одкоша,
Щоб не соромилась душа.

ВІРЮ І НЕ ВІРЮ
Людська душа до різних слів звикає,
Бо ті слова лоскотні, ніби шовк…
Я вірю тим, хто істину шукає,
Й не віірю тим, хто вже її знайшов.

НА СМАК ГІРКА
Гадаєш – правда тільки медом тішить,
Що в неї тепла і м»яка рука?
По всякому бува… Та найчастіше
Вона колюча і на смак гірка.


З ПРЕОБРАЖЕННЯМ ГОСПОДНІМ!

сьогодні благословенне свято — Преображення Господнє або Другий Спас. Воно особливе, бо ми стаємо ближчі до подарунків матінки-землі: ми несем на освячення і мед, і яблука, і інші фрукти, і пишаємося нашею працею біля землі. Моє побажання — щоб ваше життя теж було медове. На жаль, воно наразі, мабуть, більш полинне, гіркувате, та хотілося, щоб все ж було добрим. Щоб в це свято ми посміхнулися, щоб відчували, що достойні і радості, і кращої долі.
А зконцентрую свою думку у віршованій формі:

Сад листя витер об росу,
Показує прикраси…
Іду до церкви і несу
Я яблука на Спаса.Вода свята, вода жива
Нам освятить і груші…
Нехай притишаться слова
І подобріють душі.

Нехай же вродять на той рік
Знов яблука червоні
Й не переїдуть нам доріг
Зла навіжені коні.Хай квіти сіються між трав,
А сонечко — на лицях…
Нехай усе, що тут сказав,
На Спаса освятиться.

А на Спаса, а на Спаса
Щедрістю земля взялася,
Кличе радісно до столу
Всю родину ясночолу.
А на Спаса, а на Спаса
Чути звук іконостаса.
Просять голоси завзяті
В Бога миру й благодаті.

< !—more—>

НОВА ПОЕЗІЯ


Народився вірш. Не сприймайте його як мінор, а як мажорну надію на майбутнє.

СПЕКОТА

Гарячі дні… Оце б поїхать
Десь у Карпатську сторону,
І заховать жару та лихо
Десь під говерлівську сосну.

Там зрання виграє трембіта ,
Під вечір — грають скрипалі.
Там, як гуцулочка-кобіта,
Усе одягнення землі.

І потічки до себе кличуть:
Ковтну води — все ожило.
Облив би руки і обличчя —
І може б прояснив чоло.

Поїхати мені охота,
Де смерекова благодать…
Бо тут стоїть така спекота —
Не всидіти і не встоять.

Тут двадцять дев»ять навіть зрання…
Сиджу: причина лиш одна —
Загородила всі бажання
Страшна безжалісна війна…


НОВА ПОЕЗІЯ

ЗОРЯМИ СТАЛИ
Наша пам’ять ніколи не стреться,
Бо вона проросла вже у серце.
Ті, хто впали, лягли у двобої,
Будуть нам навіки як Герої.

Правда й честь, що плекають свободу, —
То святі почуття для народу.
А бійці йшли у бій, як на прощу,
Щоб Вітчизні віддать найдорожче.

Пом’янімо сьогодні всім миром
І сльозою, і спомином щирим
Тих, хто в битві не дав на поталу
Москалю нашу волю і славу.

Йдуть у бій і в літах, й молоденькі,
Йдуть у бій за Вкраїну, за неньку.
А вогонь такий несамовитий —
Хтось пройшов, хтось землею покритий.

Пом’янім, хто не вийшов із бою,
Захистив Україну собою,
Хто у наступі, чи в обороні…
Встаньмо й мовчки схилімось в поклоні.

Хай молитва почується з неба,
Бо усіх пригадати нам треба,
Хто спасали од злої навали, —
Похитнулись… і зорями стали


МИ ІЗ ВОГНІВ ВОСКРЕСНЕМ
            Пасхальне привітання

До нас прийшло Пасхальне свято,
Вітання чується з небес.
Йому ми вторимо завзято:
Христос воістину воскрес!

Хай на столі смакують паска,
І крашанки, що кольорові.
Та попрошу іще, будь ласка,
Всі будьмо живі та здорові.

Церковний дзвін у далеч лине.
В цей день з»єдналися всі весни.
Христос воскрес… І неодмінно
Ми із вогнів війни воскреснем!


Привітайте: сьогодні першого квітня у мене день народження. Боже мій: невже уже 88. Ніби і не жив. Надряпав віршик. Прочитайте

ПЕРЕСКОЧИТЬ ДАТУ ІЗ НУЛЕМ

Написала доля двічі вісім
В літ моїх життєвий календар.
Хоч не пританцьовую в утісі,
Все ж втішає цей небесний дар.

Все було: в добрі і горі мешкав,
Чорне й біле слалось в полотно.
Не лічу, де більше, а де менше,
Головне, – що все таки було.

Відійшовши од запаморочень,
Йду вперед, хоч з низкою проблем.
І, признаюсь вам: я дуже хочу
Перескочить дату із нулем.


Хочу сьогодні долучитись до вас віршем, який я написав раніше, але нині подаю його в новій редакції. Може, ці думки співзвучні з вашими.

ТВОРИТЬ СЕБЕ
Невже це двадцять третій? Боже мій,
Не думалось, що пощастить дожити.
Та, пересиливши життєвий буревій,
Я ще стою, хоча й громами битий.

Ще посміхаюсь завтрашньому дню,
Добра бажаю і землі, і людям,
А нашій вдачі — міці та вогню
Із вірою, що так воно і буде.

Молімося, щоб всі були живі,
Щоб Бог дослухався людського слова.
Тримаймо щиру віру в голові,
Що нас не зборе нечисть безголова.

Творить себе без зайвих протиріч
І наближать час грізної розплати —
Оце у плині всіх розмов та стріч
Тобі, Вкраїно, хочу я сказати.


НОВА ПОЕЗІЯ

В Києві чуються вибухи. І під ці вибухи народився вірш:

І ЗАЛИШИСЬ ЖИВИМ

Ще Перемога – без числа,
Вона – це кривді сто покар.
А щоб прискорилась, прийшла,
Пройти слід Багмут й, Соледар.

Прогнати зло ворожих зграй
До прикордонної межі,
Щоб не топтали рідний край
Поганців чоботи чужі.

А зараз воїни-бійці
Вриваються в пекельний жах,
Щоб з синьо-жовтим у руці
Прокласти Перемозі шлях.

Ти кожному із них скажи,
Хто нині йде в вогонь і дим:
Переможи, переможи,
Переможи, й лишись живим!


Христос народився!
У ці святкові різдвяні дні хочеться проникнутися небесними почуттями, ще раз помолитись за Україну, попросити Господа, щоб дав силу, підсобив відстояти нашу правду і державність. Гадаю, в цей день буде доречним послухати пісню “Хвала Богородиці” у виконанні Михайла Брунського. Це — наш спільний з ним твір. Слухайте.

https://www.youtube.com/watch?v=jSsLVESDwwM&t=48s

Вітаю всіх, хто зайшов на мою сторінку, зі Святвечором.

Згадується далеке дитинство на Житомирщині, коли у цей вечір збиралася вся родина. Тата лише не було, бо тоді, як і зараз, була війна. Скромний стіл. І коли враховувати скибочки бабусею випеченого хліба і кількість квашених огірків, то назбирається 12 страв. Але кутя — обов»язково.
Святвечір — свято для родин. І сьогодні хочу, щоб вам прозвучала пісня «Родинне вогнище», яку я написав разом з Павлом Дворським. Виконує народний артист Павло Дворський зі своїми синами.

https://www.youtube.com/watch?v=pMJluA4ug-4


НОВА ПОЕЗІЯ
ДАЮ СОБІ НАКАЗ

Земля палає, гуркає щораз,
І вмиті кров»ю у війни дороги.
Окрайцем сил даю собі наказ:
Хоч вже в літах, – дожить до Перемоги!

ВИСОКЕ НЕБО НАМ ВІЩУЄ

Теплінь у січні… В річці — булька,
І сонце світить прямо в очі,
Вже набубнявилася брунька,
Ось-ось і вибухне листочком.

Наперекір усім прогнозам,
Весняність тішиться собою.
І заховалися морози
Кудись за новорічну хвою.

Десь біла заметіль ночує…
Це жарт природи, а чи, може,
Високе небо нам віщує
Щось радісне і переможне?

Щоб я хотів побажати всім нам на початку Нового року? —

Муруймо храм добра, муруймо храм любові,
Муруймо для нащадків на віки.
Його хрести і стіни мармурові
Нас захистять од злісної руки.
Муруймо власний храм на злагоду і вііру,
ІЩоб ми його почули віщий дзвін.
Муруймо храм терпляче, без надриву,
І нашим майбуттям постане він.

Хай нас єднає воля воєдино,
А лють ворожа не кидає тінь.
Муруймо храм, що зветься Україна.
Во ім»я правди. І життя. Амінь.

https://www.youtube.com/watch?v=0Q3VXP-dLO0


ПЕРЕД НОВОРІЧЧЯМ

ЩОБ УСМІХНУВСЬ СТАРИЙ ПОЕТ

І знов стрічаю Новоріччя –
Було їх вісімдесят сім.
Не відвертаючи обличчя,
Бажаю щастя я усім.

Яке воно, те наше щастя?
На жаль, не всміхнене завжди.
Бо кривду відчувало часто,
І не втікало од біди.

А зараз в бій іде за волю,
За нашу українську суть.
Герої падають додолу,
Та прапор інші вже несуть.

Чогось собі просить не буду,
Молю святих іконостас:
Позбутись напасті та бруду,
Які москаль приніс до нас.

Дай, Боже, сили і уміння
Постати швидше із руїн.
Вкраїна прагне воскресіння,
Бо чує переможний дзвін.

Хай рік цей стане нам успішним,
Зітре сльозу з похмурих щік,
Зміняє гуркоти на тишу,
Державність ствердивши навік.

… Знов рік Новий… Не будь лукавим,
Як здійсниш цих бажань пакет, –
Налий мені горнятко кави,
Щоб усміхнувсь старий поет.


НОВОРІЧНЕ ПОБАЖАННЯ

Рік Новий вже у вікні
І бажає кожний:
Крапку став лихій війні
Й стань нам переможним.

Дай удачі та снаги,
Будь на нашім боці.
І «хай щезнуть вороги,
Як роса на сонці».


Дорогі друзі!
Гадаю, дуже символічно, що саме сьогодні, в день апостола Андрія Первозванного, світ побачила друга книга з трилогії про мене І.Павленко «Вадим Крищенко «Осінь, мене іще не клич…» Я написав до неї таку передмову:
«Книга, в певній мірі, унікальна, оскільки в ній найвідоміші строфи поета ілюструються світлинами його миттєвостей життя і творчості. Як на мене, це вдала знахідка, бо таким чином краще сприймається і розкривається думка людини, яка створила ті чи інші рядки. Особисто я не зустрічав ще у книгах такого поєднання.
Мудрі колись так сказали: «Геній той, хто сказав несказане на п»ять хвилин раніше» . Доречна думка.
Отже, ідемо до вас з цим виданням. Відкрийте йому свої очі і серця».


 

НОВА ПОЕЗІЯ

А МИ — НАРОД

Візьму ліхтарик
І ти візьми —
І переборем
Наскоки тьми.

Знайду у шафі
Старе кашне.
Зігріє трохи
В зимі мене.

А теплу шапку
І светрик свій
Пошлю в дарунок
Передовій.

Їм через раз —
Постить не гріх —
Дві скибки хліба
Й один горіх.

Переживемо
Лиху напасть
І небо сили
Нам ще додасть.

Ні тьма, ні холод
Й сто інших бід
Не переборе
Вкраїнський рід.

Ми стали інші
В очах заброд.
Він думав — натовп,
А ми — народ!

НОВА ПОЕЗІЯ


ПОСКАЧЕШ НА ОДНІЙ

Хоча ми мирні люди,
Не несемо вину,
Але на нашу землю
Москаль приніс війну.

Вогнем земля взялася
І вчулась гуркота –
Зійшла руїна в села,
Скалічила міста.

В людей не стало дому,
Розсипалась рідня.
І все це наробила
Проклята кацапня.

І зганьблені святині,
Де чувся Божий хист…
І все оце накоїв
Антихрист злий – рашист.

Вогонь і горе сіє
Під символом орла.
Весь світ назвав Росію
Імперією зла.

Нас хоче побороти,
Та зуськи! Зрозумій:
Прийшла двома ногами –
Поскачеш на одній!


НОВА ПОЕЗІЯ

Повідомлення війни, які я слухаю в телевізійних та радійних передачах, народжують нові поетичні рядки. Це поезії моїх почуттів і великої зневаги до ворога -російських окупантів. Ось, що народилось сьогодні:

ПІДСТАВ ПЛЕЧЕ

Солдати ненаситної Росії
Під вибухів неугамовний грім
Грабують і хапають все щосили,
Щоб надіслати в свій убогий дім.

Зашорені, коли сказать по суті,
З інстинктом звіра – це про них якраз.
Слабенько знають, що таке комп»ютер
І не збагнуть для чого унітаз.

За гроші йдуть чинити зло й наругу,
Бо іншого їм Богом не дано.
Це – армія, що в світі ніби друга,
Що всіх страшить відправити на дно.

Не бійсь, Європо, отієї сили –
Вона гнила, і міці там катьма.
Є просто верховоди, що збісились,
Та час прийде – сховає їх пітьма.

Підстав плече, аби нам в силі бути,
Міцну надійність покажи свою,
Щоб зборище нікчемних, але лютих
Нам подолать в останньому бою.


НОВА ПОЕЗІЯ

ВІЧНЕ ТАВРО

Війна розширила колишню нашу вузькість,
Зазначила, де зло, а де добро.
Віднині хто назветься словом «руський»
Носитиме ганебності тавро.


НОВА ПОЕЗІЯ

І ще один вірш на болючу і актуальну тему сьогодення.

ЩЕ БУДЕ СУД

Москаль не схожий на людину –
Вбива й руйнує навмання.
Велике горе в Україну
Принесла клята кацапня.

Ми б»ємося на повну силу,
Торуєм переможний крок…
Та багатьох не долічились –
Чоловіків, дітей, жінок.

Руїна вкрила новобуди
І те, що в давнину веде.
Катам пробачення не буде
Від нас ніколи і ніде.

За спалені церкви і хати,
За жах, який усіх трясе, –
Росіє, ти іще заплатиш,
Відповіси за все, за все.

Ще буде суд людський і Божий
За глум і наслідок злоби.
Ні, відвернутись ти не зможеш
Від кари й вічної ганьби!


НОВА ПОЕЗІЯ

Хочу, щоб ви почули моє судження на цю болючу тему. Нам треба очиститись од скверни. Війна чітко визначила хто є хто. І це вкарбовується назавжди.

ПЕРЕВЕРТНІ

Ну що сказать — ганьба завжди зухвала.
Ми знаємо: в гадючнику Москви
Перевертнів вкраїнських є чимало,
Хто почепив орла до голови.

Не називаючи усе подонство й хиби,
Сказати хочу про майстрів октав,
Хто, вирощений на вкраїнськім хлібі,
Талант і совість недругу продав.

Мені гидотно згадувать ці лиця.
Для виправдання не стачає слів.
Покара не мине тих – сокушиться
Хто зрадив рід і заповідь батьків.

Ми власні рани правдою загоїм.
Хай озориться гідністю доба
Й напише на знаменах: «Честь Героям,
А зрадникам й перевертням – ганьба!»


НОВА ПІСНЯ

Подаю нову пісню, яку я написав разом з моїм давнішнім товаришем і співавтором Володимиром Кузнєцовим. Хай вона надасть сили нашим воїнам і додасть впевненості нашим людям в перемозі. Відеоряд В.Кузнєцова

https://www.youtube.com/watch?v=Kqg6Wv0WmBw


НОВА ПОЕЗІЯ

ПЕРЕМОГА ПРИЙДЕ

У великім вогні заховалася чорна пітьма,
Сіє горе і смерть сатанинська натура рашиста.
І маленьке дитя – вже нікого у нього нема…
Хто йому поверне перебите снарядом дитинство?

Лише купа руїн, де стояла і церква, й хати…
Ми несем свою міць на покару нападнику злому.

Розкришилась рідня, як зібрати, гукнути, знайти?..</div

Хто для них поверне теплу радість родинного дому?

Скільки хлопців-бійців схоронила ця клята війна,
Колти лютий москаль волю нашу хотів перекреслить.
Мовлю вам і собі: пам»ятаймо святі імена,
Хай ясніють вони на знаменах звитяги і честі.

Переможна весна і до нашого дому прийде,
Усміхнеться в сльозі Україна – моя рідна ненька.
І не скаже тепер вже ніколи, ніхто і ніде,
Що свобода далась нам і просто, і зовсім легенько.

Перемога прийде, не здолає нас путінська тать.
Перемога, яка не дала ниць упасти свободі.
Україна моя підніметься, щоб гордо постать,
Як новий Прометей перед очі країн та народів.


НОВА ПІСНЯ

Сьогодні я хочу виставити на ваш огляд нову пісню «Ніхто, крім нас!», народжену буремними днями війни з російськими окупантами. Історія створення її така: у мене народилися слова і я звернувся до свого давнішнього друга, співавтора, відомого композитора Олександр Бурміцький. Через кілька днів з»явилася мелодія. Цю закличну пісню має виконувати ансамбль Пісні та танцю Прикордонних Сил України. Але війна не чекає. Війна просить, щоб ми давали відсіч ворогу не лише зброєю, але й своєю волонтерською працею, публіцистичним словом, а також мобілізовуючою піснею.
Тож подаємо пісню «Ніхто, крім нас!» в тому вигляді, як вона вперше озвучилась. Співає композитор заслужений артист України Олександр Бурмицький.
https://www.youtube.com/watch?v=PTG7aruq_w0


НОВА ПОЕЗІЯ

Війна не дає часу на передишку. День і ніч стоять в обороні Вітчизни наші воїни. І кожен день хоча б одну віршовану строфу на підтримку наших оборонців, на підтримку нашого героїчного народу я маю виставити в інтернеті. Сьогодні заплелись такі рядки:

ПРАПОР УКРАЇНИ</di

моя сестра, яка проживає в США, повісила на своєму будинку український синьо-жовтий прапор. Американці підходять, щоб зробити світлину на його фоні. Україна у них асоціюється з країною мужності та героїзму.

Загарбник думав: квітами зустрінуть.
Здолає нас без втрати зайвих сил.
Та добре він не знає Україну –
Ми стріли квітами лиш для його могил.

Умився юшкою і потирає носа,
Лишає всюди кров»яні сліди…
Втікай скоріш, чи взутий, ачи босий,
Щоб щезнув дух від вражої ходи.

Самі собі ми зможем дати ради,
Ми є та будем, поки сонця цвіт.
Вкраїнський прапор мужності та правди
На вулицях свої здіймає гордо світ.


НОВА ПОЕЗІЯ

Іде війна. Вона підійшла до самого Києва, але віримо, що нападник нас не здолає. Ми б»ємося наодинці з сильним та підступним ворогом. І дуже хочемо вірити, що всі зрозуміють, що наші воїни проливають свою кров не лише заради України, але й за Європу і весь світ. Нам дуже потрібна допомога – конкретна, вчасна, суттєва, масштабна, яка змогла б сьогодні зупинити нападника.
Це було у мене на думці, коли я писав цей вірш:

Ех, Америка, Америка –
Слів гучних пуста істерика.
Обіцяла вбивчі санкції..
То чого того не сталося?

Якщо всі за демократію –
Ти і європейська братія,
Підсобіть… Бо наодинці
Ми спиняємо ординців.

Б»ється Україна, б»ється
З мужністю в своєму серці.
Підсобіть в кривавій зливі
Захистити справедливість.

Будь, Америко, із нами,
Щоб Москва прийшла до тями.
Доведи не тільки в жесті
Істини своєї честі.

НОВА ПОЕЗІЯ

І знов кажу, щоб почули
Народи світу,
Країни світу,
Спинімо разом
Розбій бандита.

Прийдіть на поміч
Моїй Вкраїні,
Де шал війни
Гуркоче нині.

Якщо близьке вам
Господнє право,
Допоможіть нам
Вдстоять правду.

Вона воює
Не лиш за себе,
А щоб й на вас
Не впало небо.

Якщо сьогодні
Це вам не в змозі, —
Нападник завтра
В вас на порозі.


НОВА ПОЕЗІЯ

З вірою в наших захисників, в наш народ, в нашу Україну пишу ці рядки. Ми переможемо. Обов»язково переможемо! Слава Україні!

Не думалось, що знов війна,
Не думалось, що знов руїна.
Ввірвався в край наш сатана,
З ним люто б»ється Україна.

Оце і є вам «русский мир»,
Утілений в звірячих лицях.
Хто не збагнув це до сих пір —
На вбитих діток подивіться.

Шал вибухів та канонад,
Чатує смерть на кожнім кроці…
Хто певен, що він правди брат, —
Хай йде до нас у добровольці.

Постали ми проти біди,
Супроти зла з брехливим ротом.
Ми варті. У свої ряди
Впиши і нас, моя Європо.

Іде війна. Гримить фугас.
У нашім серці віра Божа.
Хай впевненість гуртує нас:
Ми вистоїм! Ми переможем!


ІЗ СТРІТЕННЯМ!


Сьогодні день Стрітення. Вітаю. Зима зустрічається з весною. Дивіться, як побільшав день. І хоча метеорологи обіцяють ще сніги та морози , та подих весни уже озивається і в небі, і на землі. У цей пам»ятний день хочу вам подарувати вірш із запахом весни:


НЕБАГАТО ВЖЕ ЧЕКАТИ

В шибку стукає горобчик:
— Є щось їсти, чи нема?
Холодів він вже не хоче,
Надокучила зима.

Відчиню йому кватирку,
Дам пшоняної крупи.
Та іще пораджу щиро:
— Трішки, друже, потерпи.

Прилітай, моя пташинко, —
Накришу тобі хлібця.
Віджени легку сніжинку
Від маленького крильця.

Лютий вже звернув на весну,
Хоч рипить мороз, однак…
Та мороз — це теж чудесно,
Щоб тепла відчути смак.

— Небагато вже чекати, —
Чую неба голосок.
І весна зими санчата
Поміняє на візок.


З ДНЕМ ЗАКОХАНИХ!


День закоханих. День святого Валентина. Вітаю всіх, хто носить це небесне почуття любові у своєму серці. Гадаю, що таких більшість. Дарую вам оці ліричні рядки:

Не біймось мовить про любов,
Це слово дуже нам потрібне.
Воно медове, винне, хлібне –
Зніма буденності покров.

Це слово краще від мовчань,
Від нього пломеніють очі.
Й душа відчує – щастя хоче,
Відкинувши стару печаль.

Кажіть щось ніжне й молоде,
Що може вже в душі зітерлось.
І почуття пахуче й тепле
До збайдужілих знов прийде.

Любов – основа всіх основ
У ній найкращі колорити.
Щоб мріяти, радіти й жити
Не біймося мовить про любов.


https://www.youtube.com/watch?v=MfpAPQ0_-aM


З ДНЕМ СОБОРНОСТІ!


Сьогодні в день Соборності України я знову і знову вписую в анкету свого життя слова «Я – українець». Саме це відчуття має наповнити нас гордістю і силою. Ми, українці, – спадкоємці наших великих предтеч – княгині Ольги, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Івана Франка, Степана Бандери та багатьох-багатьох. І це кличе нас до єдності, до розбудови і захисту нашої держави від ворогів зовнішніх і внутрішніх. Ми ніколи не дамо уярмити нашу свободу, віру, правду, збити нас з європейського шляху. Тож вірмо в силу нашого духу. Хай святиться в божому благословенні наша Україна і нині і повсякчас і навіки вічні. Амінь.
У цей день від себе хочу подарувати своїм дописувачам пісню «Бути українцем», яку я написав разом з своїм постійним співавтором заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Домшинським. Виконує – заслужений артист України Дмитро Андрієць.

БУТИ УКРАЇНЦЕМ.


З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

Всім! Всім! Всім! — Христос народився! Славімо Його!

Вірмо: всеспроможнє слово Спасителя збереже всіх нас і нашу Україну. В молитві з вами з щирістю на вустах
Вадим Крищенко

https://www.youtube.com/watch?v=RKKmPZvZrXA&t=9s

ІЗ СВЯТВЕЧОРОМ!


Сердечно вітаю всіх вас із сьогоднішнім Святвечором. Хай традиційні 12 страв будуть на вашому столі і зміцнять дух, і звеселять тіло.
І коротенький вірш:

СВЯТВЕЧІР

Зоряний вечір у січні.
Виблиски зір на снігу —
Все це Різдва білі свічі
Душу чарують глуху.

Стали в поклоні дерева,
Ніби у храмі ченці.
Вечір святий кришталевий
Горщик тримає в руці.

В горщику з маком і медом
Добра різдвяна кутя.
Душу єднає із небом
Божого духу дитя.

Просим: Господрю-батьку,
В хату пустіть коляду,
Щоб мали щастя багато
І обійшли ми біду.

Вкупі — дорослі й малеча —
Всі позбирались гуртом.
Разом із нами Святвечір
Чемно сидить за столом.

Смачної куті, православно Україно!

https://www.youtube.com/watch?v=-9UYtGGVe-U


З НОВИМ 2022 РОКОМ!

З Новоріччям, з Новоріччям —
Хай яснішають обличчя!
Будьте в щасті та добрі,
Молоденькі і старі!

За язик вчепився вираз:
-Хай йде геть проклятий вірус.
Хай Москва — лиха столиця
З «русским миром» вгомониться.

Тож, Вкраїнонько, кріпись,
Зазвучи і вшир, і ввись.
Вір, що з нами сила Божа
Й нас ніхто не переможе.

Повторю знов в кожнім слові:
— Будьмо дужі і здорові.
Ще й підписуюсь під цим —
Щиро. Крищенко Вадим.


З ПРИЙДЕШНІМ, УКРАЇНЦІ!


https://www.youtube.com/watch?v=8B1WLBHuEpI



CВІТЛА ПАМ»ЯТЬ…


З великою печаллю довідався, що покинув всіх нас відомий композитор, народний артист України, мій друг Мар»ян Гаденко. Нас пов»язують довгі роки співпраці. Написано багато пісень, серед яких знані хіти «А де моя весна?», «Хай минають роки», «Пізня зустріч»…
Сумуємо.
Царство йому небесне.
Висловлюю співчуття рідним і близьким…

Відходять за обрії друзі…
Не можна змиритися, звісно.
Відходять в тумані ілюзій,
Для нас залишаючи пісню.
Куди ви, куди ви так рано?
Ще серце горіло в роботі…
Відходять близькі і жадані,
Щоб нас залишити самотніх…




                      ОДИНОКИЙ ВОЖАК. До ювілею Назарія ЯРЕМЧУКА

«Неповторний лицар української пісні» — це про Назарія Яремчука. Сьогодні, 30 листопада йому виповнилося б 70. Мене з ним з»єднують довгі роки творчої співпраці і просто людської дружби. Ви, певно, пам»ятаєте пісні на мої слова, які злетіли з вуст Назарія: «Родина», «Гей ви, козаченьки», «Порлісяночка», «Усміхнися мені», «Одинокий вожак», «Забудеш»… Ставлю три крапки, бо їх набереться значно більше. Згадаймо ж його голос, його посмішку, його талант…
https://www.youtube.com/watch?v=_1_nUjghYa0



                                Пам»яті Олександра ОМЕЛЬЧЕНКА


Я в печалі. Помер один з найкращих столичних мерів Олександр Олександрович Омельченко. Людина слова. Людина конкретної дії. Господар. Українець. Патріот. Він завжди підтримував нашу духовність, нові мистецькі починання, митців. Це відчув і на собі. Саме завдяки дієвій допомозі Олександра Олександровича відбулись колись славнозвісні «Пісенні вернісажі»,які відкрили багато творчих особистостей, піднімали в небо українську пісню. утверджували наше рідне слово.
На одному зі своїх творчих вечорів у палаці «Україна», де був присутній Олександр Олександрович, я назвав його «вічним мером нашої столиці». На ці слова зала вибухнула оплесками. Такими оплесками поваги і шани ми проводжаємо Олександра Олександровича в останню путь. Ми горді,що таких достойників народжувала і народжує українська земля.
Схиляю свою сиву голову.




                                 День пам»яті жертв Голодомору.



Згадаймо…      https://www.youtube.com/watch?v=QrxNdm6YpJE



НОВА ПОЕЗІЯ

В пору жовтого красивого падолисту, коли навколишні видива такі кольорово-казкові, хочеться і слова якогось щирого, привітного, дружнього. Особливо це доречно в час наших сьогоднішніх тривог. .Може, прийдуть вам до душі оці мої поетичні рядки:

СТОЇТЬ ПОРА ОТА

Так пряно пахне жовте листя,
Ліс поглядає крадькома.
Стоїть пора ота свтлиста,
Коли не осінь, й не зима.

Хоч нитка бабиного літа
Уже не блисне віддаля, —
Але земля іще зігріта,
Не відхолола ще земля.

Біля вікна в задумі стану,
Природи пізнаючи суть…
Над річкою густі тумани
З долоні ранку воду п»ють.

На оранці щось дзьобом пише
Смішне галчатко молоде…
Сттоїть навкруг блаженна тиша,
Яку душа так довго жде.

ІЗ СВЯТОЮ ПОКРОВОЮ!

Із святою Покровою всіх вітаю! Нехай Заступниця небесна оберігає Україну, а наші славні захисники і захисниці допомагають їй у цьому.
З нагоди свята хочу повідомити, що і телебачення долучається до цих днів, транслюючи у своїй програмі музично-розважальні програми. Так:
-сьогодні, 14 жовтня, по каналу «Культура» о 18.50 буде ефір мого концерту 2019 року,
-сьогодні ж о 21.00 по каналу «Рада» можна передивитися мій творчий вечір цього року,
-15.10, завтра, 5 канал о 18.00 покаже мій авторський вечір цього року,
-16.10.2021 о 14.25 Перший канал запрошує моїх шанувальників згадати цьогорічний концерт Вадима Крищенка.
Тож віртуально знову зустрінемося там. А поки, до свята, — прем»єра пісні «Ми — українці», музику до якої написав Володимир Домшинський, а виконала заслужена артистка України Божени Дар:
https://youtu.be/1edLaqorNro

НОВА ПОЕЗІЯ

ПРОЩАННЯ

Везуть стару корову десь на бойню.
З’єдналися докупи біль і гріх.
Везуть… І шкода Ластівку до болю,
Бо довгі роки годувала всіх.

Вона була немов би член родини.
І озивалась дякою рідня…
Зістарілись і мати, і скотина —
Нема вже сили доглядать щодня.

Німа корова, та розумні очі –
Сама, мов відчуває, що стара…
Хоч розлучатися ніхто не хоче,
Та необхідність промовля: пора!

Везуть на бойню… Доля чи невдячність?
І наче нахилились небеса.
І мати гладить Ластівку і плаче,
І у корови котиться сльоза.

Стояли довго – і корова й мати,
Прощальне «му» — як в душу два ножі.
І хто тепер наважиться сказати,
Що у корови та й нема душі?

МОЯ ПІСНЯ В АМЕРИЦІ

Про зацікавленість українців за кордоном рідною піснею ми говорили під час зустрічі із заслуженим діячем мистецтв Наталією Багмут і іншими зірками української естради

ВІДРОДЖЕННЯ ПІСНІ

Рано чи пізно сходить зі сцени перший виконавець твору. Доля пісні в багатьох випадках тоді сумна, бо лише одиниці із переспівів, як показує практика, вдаються. Коли ж таке трапляється — я щиро радію, бо це — ренесанс, навіть своєрідна прем»єра.
Так сталося і в цьому випадку. «Долі моєї село» — це перша пісня на мої слова, яку заспівала незабутня Раїса Кириченко три десятки років тому. Я втішений, що пані Ганна достойно продовжила життя твору. Дякую. І пропоную послухати вам

https://www.youtube.com/watch?v=KcpAIIRxV6g&lc=UgyMPP9YK1A7z7EnZb54AaABAg

НОВА ПОЕЗІЯ

Ось і добігло кінця літо…

Сьогодні день – це крапка літа,
Бо завтра осінь вже почне
Кидать свої слова на вітер,
Писать своє есе сумне.

Гей, літо в житній одежині,
Яка швидка твоя хода…
І вечори були ожинні,
І сріблом хлюпала вода.

Були слова такі сердечні,
Що пахли, як серпневий сад.
Були наївність та безпечність,
Не оглядалися назад.

Не шкодувать хотілось – мріять
В обіймах тополиних рук.
Хотілося любов помірять
Безмежністю лісів і лук.

Було, було усе… І раптом –
Птахи вервечкою летять…
Це знову літо ставить крапку
В тонкому зошиті життя.

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!

Коли у серці поклик журавлиний
І втома ріже зморшкою чоло,
Я добре знаю - є одна-єдина,
Що не сховає рук своїх тепло.


Одна-єдина на білім світі,
З твого імення сонце світить.
Одна-єдина, одна-єдина,
Моя ти рідна Україна.


ЗІ СВЯТОМ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ!

          Вітаю вас, друзі, зі святом державного прапора України.

Наш рідний жовто-блакитний… Багато випробувань випало на його долю. А скільки патріотів, скільки героїв з цим прапором в руках віддали своє життя, щоб здобути бажану волю, омріяну незалежність.
Сьогодні, 23 серпня,  цей державний прапор майорить в небі України. І для вас кілька поетичних рядків.

ПРАПОР УКРАЇНИ

Вже скільки довгих грозяних століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали…
Тож встаньмо, люди, в цю урочу мить —
Внесіте прапор вільної Держави.

Степів таврійських і карпатських гір
З»єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір —
Внесіте прапор вільної Держави.

Прапор України, прапор України —
Золотиста синь.
Колосися, наша правдо,
А неправдо — згинь.

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів —
Його полотна в попелі лежаои,
Але він знов, як день новий, розцвів —
Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть
І долучаймось до добра і слави.
Хай буде з нами Правда і Господь —
Внесіте прапор вільної Держави!

ПРЕМ»ЄРНИЙ ПОКАЗ ТЕЛЕВЕРСІЇ МОГО КОНЦЕРТУ 2021 р. 

Маю приємну нагоду повідомити вас, шановні читачі моєї сторінки, що показ телеверсії мого ювілейного концерту, що відбувся 29 травня цього року у НПМ «Україна» буде у ці святкові дні продемонстровано на багатьох телеканалах, зокрема 22 серпня о 22.05 – на каналі «Культура», 23 серпня о 21 годині – на каналі «Рада» і 24 серпня о 14.30 на каналі «Культура». Тож запрошую до голубого екрана. Дивіться.

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ. ДРУГИЙ СПАС

сьогодні благословенне свято — Преображення Господнє або Другий Спас. Воно особливе, бо ми стаємо ближчі до подарунків матінки-землі: ми несем на освячення і мед, і яблука, і інші фрукти, і пишаємося нашею працею біля землі. Моє побажання — щоб ваше життя теж було медове. На жаль, воно наразі, мабуть, більш полинне, гіркувате, та хотілося, щоб все ж було добрим. Щоб в це свято ми посміхнулися, щоб відчували, що достойні і радості, і кращої долі.
А зконцентрую свою думку у віршованій формі:

Сад листя витер об росу,
Показує прикраси…
Іду до церкви і несу
Я яблука на Спаса.

Вода свята, вода жива
Нам освятить і груші…
Нехай притишаться слова
І подобріють душі.

Нехай же вродять на той рік
Знов яблука червоні
Й не переїдуть нам доріг
Зла навіжені коні.

Хай квіти сіються між трав,
В сонечко — на лицях…
Нехай усе, що тут сказав,
На Спаса освятиться.

ВРУЧЕННЯ ЗВАННЯ «ЛИЦАР ВІТЧИЗНИ»

Маю приємність повідомити, що сьогодні, на свято СПАСА,  мені від імені Міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХI століття» було вручено громадський орден Золотий хрест честі і звитяги «Лицар Вітчизни».

https://www.youtube.com/watch?v=i4B79rAMVIg

ПЕРШИЙ СПАС. МАКОВІЙ.

Сьогодні православні українці відзначають Перший Спас — велике свято для всіх християн, оскільки це — день пам’яті семи мучеників Маккавеїв, У православній традиції Маккавеї уособлюють символ непорушності в дотриманні християнських заповідей. Крім того, це свято має назву Медовий Спас, бо на цей період саме настає час збору меду з вуликів.
І саме в це велике свято далекого 1937 року більшовицький режим вчинив один із своїх найжахливіших злочинів — потужним вибухом зруйнував собор Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, який було побудовано ще в 1108-1113 рр. князем Святополком Ізяславичем. пам»ятаймо і не допускаймо!

НА МАКОВІЯ
Озвався дзвін на Маковія —
Уже до храму треба йти.
Чого не тішусь, не радію? —
Душа у путах суєти.

Чвсу немає а молитву-
Спішу кудись, кудись біжу.
До суєти немов прибитий
Тим цвяхом, що пізнав іржу.

Зів»яли добротворень сили,
Хоч образи скрізь на стіні..
Гріхи усіх нас обступили —
Й не заперечуйте мені.

Бо обіцяти — не зробити,
Сховати правду в переляк…
Оці гріховні колорити
Нам не пасують аж ніяк.

…На Маковія пахнуть трави,
І пахнуть солодко меди,
Зовуть тривоги неслухняні:
Під очі Господа іди.

Тож поклонімось до Ікони,
Погляньмо в небо голубе,
Послухаймо церковні дзвони,
Щоб перейнакшити себе.

АМЕРИКАНСЬКЕ ВИЗНАННЯ

5 серпня 2021 відбулося вручення почесних дипломів активним учасникам програми «Час української пісні», що вже декілька років проводиться в США. Для цієї місії з Америки приїхала автор і ведуча цієї програми заслужений діяч мистецтв України Наталія Багмут.
З радістю прийняв цю нагороду і я, бо часто виступав у передачах для американських українців.
В моєму офісі відбувся запис нової передачі, присвяченої моєму ювілейному концерту, що проходив в кінці травня в НПМ «Україна» і буде продемонстрований на багатьох телеканалах в дні святкування ювілейної дати незалежності України.
Відбулася тепла зустріч з Наталією Багмут, в якій взяли участь народні артистки України Алла Попова, Наталія Шелепницька, заслужений діяч мистецтв України співачка і композитор Анжела Ярмолюк.

https://www.youtube.com/watch?v=QRtrwCVSEGo&t=3300s

Уже серпень. Свято Іллі Пророка.

На схилі літа іще живу насолодою його земної щедрості і тепла. І цей настрій вилився на папір. Я його хочу передати вам.

СЕРПЕНЬ

Кольорове свято –
Я у нім живу…
Літечко завзято
Скошує траву.

Серпень грушам сниться,
День куцішим став.
Пахне кошениця
Зі ста різних трав.

І не має сили
Відійти… Стою.
Ні, ми не скосили
Ще любов свою.

Нам там щемко досі,
Веселю ходу…
Ще не чуть, як осінь
Грає у дуду.

А якщо і осінь –
Ну то що ж, то що ж?
Душам стоголосим
Не страшний і дощ.

Але поспішати
Нам не треба, ні.
Серпень грає свято
На своїй струні.

Про високі почуття. НОВА ПОЕЗІЯ

 

Є високі почуття, які притаманні кожній людині. Це — любов до рідних, до своєї оселі, до отчої землі. Ці почуття не обминули і мене. Вони в якійсь мірі вилились в оцей коротенький вірш. Хотів би, щоб те, про що я пишу, передалось і вам.


В ТОБІ

Сопілки ніжний спів
Й зазивний клич сурми –
Це ти, мій рідний край,
Моя жива оселя.
В тобі я помирав —
Тривожний і сумний
І знову оживав
Натхненний і веселий.

 

В тобі, лише в тобі
Усе моє єство,
Його уже ніхто
В мені не перекреслить.
Це почуття святе
Воно, як статус-кво,
Як вічності зоря,
Що сяє в піднебессі.
ДО НАС ПОСМІХАЄТЬСЯ ЛІТО. НОВА ПОЕЗІЯ

Що не кажіть — це благодатна пора: щедра на свої дарунки для столу і для душі. Особливо це відчувається на природі, подалі від всякиї інфекцій. У мене склався вірш про цю пору. Прочитайте, якщо любите поезію і тішить вас літо.

ЛІТНІЙ ДЕНЬ
Літній день на дачі —
Божа благодать.
Вишеньки ледачо
В шибку стукотять.

Проситься малина
Губи замастить.
Пісня літа лине
З серця — у блакить.

І вода з криниці
Дійсно дзвонкова:
Пити — не напиться…
Сила ожива.

Квіти, наче з медом,
Що протік із сот.
Сонце власне кредо
Мовить із висот.

Тут прозора тиша
І пахка трава,
І веселим віршем
Робляться слова.

Скільки бачать очі —
Квітне небокрай.
Літові не хочу
Я казать «Прощай».

Тут усім не тісно —
Чи один, чи п»ять…
Літній день за містом —
Божа благодать.

ІЗ СВЯТОЮ ТРІЙЦЕЮ

Із святом Святої Трійці або П»ятидесятниці (оскільки присвячене зішестю Святого Духу на апостолів у п’ятидесятий день після воскресіння Христового) вас, друзі! В народі це свято ще називають Зеленими святами, оскільки освячуємо татариння та інші пахкі трави — чудова пора, початок літа, дні -найдовші, ночі — найкоротші, все буяє зеленню, все напоєне ароматами цвітіння липи, троянд, жасмину, чебрецю,.. Найдивовижніший, унікальний час, що поєднує в природі цвітіння, розквіт та перший плоди, що тільки-но з»явилися. Не пропустіть його ні в природі, ні в душі, щоб було чого згадати довгими осінніми чи зимовими вечорами.

ЗЕЛЕНЕ СВЯТО
Зелена нічка на Зелене свято,
І пахне татариння і чебрець.
В цю ніч було любові так багато,
Що не вміщалось в келихи сердець.

Серця сплелися, ніби руки наші, —
Ми йшли, не оглядаючись назад…
То як же пить терпку осінню чашу,
Коли любов зве до Зелених свят?
В.Д Крищенко. Поезії. — К.: Дніпро, 2005, 383 с. — С.237.

Із святом Вознесіння Господнього!

https://www.youtube.com/watch?v=2gMAnDc1AJA&list=PLMhYOrZESrx0UvAwN4TzjoQhbb5Gb2Gv2&index=13

ПРЕСА ПРО ТВОРЧИЙ ВЕЧІР

можна продивитися і прочитати тут же на сайті у відповідному розділі

ПРЕМІЯ імені ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ

премія імені Володимира Сосюри для мене особлива. Це перший живий класик, якого я побачив ще у шкільні роки, після чого захотів бути таким же

МІЙ ВИСТУП НА ТВОРЧОМУ ВЕЧОРІ

https://www.youtube.com/watch?v=wPStEOp4oWA

ТВОРЧИЙ ВЕЧІР 29.05.2021

Ось і відбувся довгоочікуваний і неодноразово перенесений мій авторський вечір. Гадаю, хто все ж дочекався — отримав подвійну насолоду. Бо такого режисерського задуму я ще не зустрічав. Найвища оцінка за роботу режисеру дійства Марині Коломиєць.

Буде телеверсія, хто не зміг потрапити до зали — побачить. Дякую всім, хто брав участь. і всім, хто прийшов підтримати українську пісню. Фотозвіт — у відповідносу розділі сайту СВІТЛИНИ

ІЗ ДНЕМ КИЄВА!

Шановні кияни і гості нашої столиці!
Сьогодні — свято, День стольного града Києва. Вітаю вас!
І радію, що саме в цей день в НПМ «Україна» відбудеться мій великий авторський концерт за участі найвідоміших і найпопулярніших українських співаків та акторів. Сердечно запрошую на моє авторське пісенно-поетичне свято в палац «Україна»
Щиро ваш
Вадим Крищенко

https://www.youtube.com/watch?v=esfct-YWbCk&list=PLMhYOrZESrx3mTgN7SGe7yR6bLbQ9GyUA&index=8

ВІТАННЯ ВІД УКРАЇНЦІВ ІЗ США

Пані Наталіє! Розчулений Вашим вітальним словом, яке долетіло до України із далекої Америки. Для мене любов до рідної пісні, яка живе в серцях американських українців, — це складова нашої ідентичності, нашого світового українства. Хай звучить наша пісня і слово будь-де, де є українці.
Завжди з вами
Вадим Крищенко

https://www.youtube.com/watch?v=YNo2d6-bOLk&fbclid=IwAR3Ufv8OXVCNZbLbIyW_xK9RM7egDwv2NtbyJIPfEo54TPUeygj8mcjHZ2M

Газета «День» дала репортаж про мій майбутній творчий вечір. Переглянути можна за посиланням:

https://m.day.kyiv.ua/uk/article/kultura/tilky-pisnya?fbclid=IwAR3DIUOLuvhP_Zdf93Wm_lbyfgeNPlfunXwL4LwcXdUNcROgbdJuWQ4olJU

НАГОРОДА

Сьогодні в урочистій обстановці отримав нагороди як переможець ХХ Міжнародного телевізійного пісенного фестивалю «Прем»єра року» в номінації «Кращий поет-пісняр». Приємно. Дякую народному артисту України Мар»яну Гаденку — засновнику цього фестивалю. Отже, новий експонат з»явився на сторінці сайту «НАГОРОДИ»

ВІДВЕРТА РОЗМОВА   

Розмова з читачами на сторінках мого сайту чи стоорінки в соцмережах стала щоденною потребою. Ділюсь всім, що на серці, що думаю, згадую чи передбачаю: мені дуже важлива ваша реакція на мої поетичні рядки. Віфчна турбота поета – це шукання потрібного слова, яке змогло б передати вам думку. Настрій і бажання автора. І одержати відлуння. І ось вірш на таку тему знайшовся в моєму поетичному доробку. Називається він «Відверта розмова».

Моє щоденне ремесло,
Мої труди – шукання слова.
Щоб там неправди не було
І гріла доброти основа.

Шукаю слова. А у нім
Шукаю втіхи і для себе.
Будую з мрій любові дім
Із вікнами в травневе небо.

Як той дбайливий хлібороб,
Кладу зернятко до зерняти,
Рву душу і морщиню лоб,
Щоб хлібне слово відшукати.

Словесна незбагненна суть,
Приходжу я до тебе знову.
На добру зустріч, чесний суд
Й відверту до кінця розмову.

У слово я кладу тепло,
Ним засіваю скрізь і всюди…
А чи зійшло? Чи проросло? –
Хай скажуть люди.

З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!

Мій тато пройшов всю війну, та і моє дитинство припало на ті роки лихоліття. Прийшов вшанувати пам»ять полеглих і несподівано почув свою пісню. Мабуть Національна капела бандуристів чекала з виступом на автора. Приємно, що лунає і моє слово на таких заходах. Приємно, що стоїть багатогодинна черга в музей війни, що йдуть і йдуть люди -і молодь, і літні, щоб покласти квіти до Вічного Вогню — без історії немає майбуття. Пам»ятаймо.
Дуже сподіваюся дожити, щоб танки мирно стояли лише в музеї, і на них, як сьогодні, лазили і гралися хлопчики.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Сердечно вітаю всіх, хто тулиться до мого слова і пісні. Хай вам здоровиться і щастить у ваших помислах і справах. Я дуже втішений, що моє поетичне слово знаходить відлуння у ваших серцях. Завжди хочу бути гранично відкритим і чесним, як на сповіді. Такий я і сьогодні перед вами. Вірмо, що так, як воскрес Христос, воскресне наша багатостраждальна Україна.
                                                                         Завжди ваш Вадим Крищенко

ВЕЛИКДЕНЬ.

З ЧИСТИМ ЧЕТВЕРГОМ!

Маю передпасхальний подарунок – вийшла моя нова поетична книжка «Автографи осіннього пера». В ній різна тематика поетичного вираження. Є і вірші на духовну тему. Може цю ошатно видану книгу вам захочеться мати і у себе (пишіть координати нової пошти у приватне повідомлення в месенджері).
Наразі вітаю вас з чистим четвергом. Хай наші душі, наші слова і вчинки будуть чистими, щирими, правдивими, а наші діяння – угодними Богові та Україні.
Завжди ваш Вадим Крищенко.

ІЗ ВЕРБНОЮ НЕДІЛЕЮ!

З Вербною неділею, дорогі друзі. Передвеликодні дні – особливі. Вони кличуть нас до покаяння, до доброти, до утвердження людських чеснот і звичайно до любові.

Так, любов – це також Божа справа. Тож дуже хотілося, щоб всі ми йшли по цій Божій дорозі. Поскільки нинішній день пов»язаний з освяченням верби, хотів би запропонувати вам послухати ліричну пісню, яка так і називається «Котики вербові».

КОТИКИ ВЕРБОВІ.

ВІРШ, НАПИСАНИЙ ДО СВОГО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 1.04.2021

Ще скільки часу суджено мені?
Це вже як Бог дасть – мало чи багато.
Жив, як жилося… В рідній стороні
Сприймав я правду як престольне свято.

І нині, звівши очі догори,
Прошу одне лиш, з небом наодинці:
Жорстокий часе, ти не забери
В моїх нащадків назву – українці.

НОВА ПОЕЗІЯ

ВЕСНЯНЕ ПРОХАННЯ

Поглянь – весна утверджує права,
Сміється день, на сонці обігрітий,
Зеленим вже виблискує трава
І квіточки собі чіпляють віти.

Блакитна даль, мов грає на дуду.
Прикритий мохом, пролісок вже виліз…
І все було б неначе до ладу,
Коли б не цей страшний і клятий вірус.

Лякає він – на люди не підеш,
І друзів не запросиш ти на каву.
Якась невидима і болісна бентеж
У тінь сховала усмішку ласкаву.

Сьогодні я звертаюсь до весни,
Й мене, надіюсь, зрозуміє кожен:
Нас звесели, від лих оборони,
Весняночко, ти вмієш це і можеш.




У переддень весняного жіночого свята хочу подарувати нашим пані та панянкам оці короткі поетичні рядки . Будьте завжди щасливі і здорові. Любіть і хай вас люблять.

Пора розвеснених обнов
Нагадує усім нам часто,
Що осяйна палка любов –
Це складова найперша щастя.

Тож – хай ясніє голова,
Хай буде ніжності багато.
І я дарую ці слова
У весняне жіноче свято.

 

з Міжнародним днем рідної мови!

РІДНА МОВА
Моїм внучатам і таким, як вони

Пахнуть в мові яблунь віти
І троянди, що в саду,
Пахнуть в ній зима і літо,
Й рідний дім, що на виду,
Та іще дубова пуща.
Рідна мова в нас – пахуща.

В мові синь, як у волошки,
Й колір соняшника в ній.
Ще й кармінного є трошки:
Лише глянь і зрозумій.
Придивись до неї знову –
Наша мова – кольорова.

В ній звучать струмки весняні
І пташок веселий спів.
Музику відчуй в звучанні
Українських рідних слів.
Чую в них бандуру діда:
Наша мова – мелодійна.

В рідній мові є і нота
Що відлунює, мов дзвін.
Може ворога збороти,
Бо стріля, як карабін.
І впаде напасник ниць –
В мові є козацька міць.

Отака в нас рідна мова –
І співуча, й барвінкова,
Вишукана і проста –
Хай всім ляже на вуста.
Для душі вона основа –
Українська рідна мова.

 

Із СТРІТЕННЯМ!

СТРІТЕННЯ
Весна й зима зустрілись тихо,
Та ще зустрівся з ніччю день.
І рання всміхнена відлига
Вже засковзалась до людей.

Ми стрілись теж на цій дорозі,
Як та весна, як та зима…
Але сніжить ще і морозить —
У нас ще стрітення нема.

В ШКІЛЬНІЙ ПРОГРАМІ

Нещодавно побачив світ посібник із серії «Шкільна бібліотека» для учнів 5-7 класів закладів загальносередньої освіти, рекомендований міністерством освіти і науки України. Радію, що туди потрапили і мої вірші. Подаю світлину цього видання. Втішений, що видавці з харківського творчого об»єднання «Соняшник» відібрали з мого доробку поезії патріотичного звучання. Як на мене, патріотичне слово дуже потрібне сьогоднішньому дню нашої України.

4 комментария

  • Василь

    Чудові слова! Дякую за підтримку рідної мови. Здоров»я Вам, Вадиме Дмитровичу!

  • Станіслав

    Дуже, дуже важко знайти чистосердечні СЛОВА ВДЯЧНОСТІ Вельмишановному Вадиму Дмитровичу Крищенку за його ЖИТТЄВИЙ і ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. Прошу Господа Бога нашого дати Вадиму Дмитровичу Добре Здоровя на стільки літ скільки бажає Вадим Дмитрович !!! З найкращими побажаннями Станіслав. 01.04.2022 літа Божого. Шостка Сумської області.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *